11002/05

Справа «Об’єднане товариство локомотивобудівельників та пожежників проти Сполученого Королівства» (“Associated Society of Locomotive Engineers and Firemen (ASLEF) v. the United Kingdom”) У рішенні, ухваленому 27 лютого 2007 року у справі «Об’єднане товариство локомотивобудівельників та пожежників проти Сполученого Королівства», Суд постановив, що було порушено ст. 11 Конвенції. Відповідно до ст. 41 Конвенції Суд призначив сплатити заявнику 53 900 євро на відшкодування судових витрат. Обставини справи Заявником є Об’єднане товариство локомотивобудівельників та пожежників (далі  ОТЛП) – незалежна профспілкова організація, що представляє насамперед інтереси працівників британських залізниць. Організація налічує приблизно 18 000 членів: до неї належить більшість працівників залізничної галузі. Загалом участь у профспілці не є обов’язковою умовою прийняття на роботу британськими залізничними компаніями нових працівників. Тому останні вправі самі вирішувати, чи вступати в ОТЛП, чи в інше профспілкове об’єднання, або ж взагалі не приєднуватись до жодної профспілки. Однією з задекларованих цілей ОТЛП є «допомога у просуванні робітничого руху в напрямку соціалістичного суспільства», а також «лобіювання, розвиток та запровадження як у галузі в цілому, так і в ОТЛП позитивних програм щодо рівності у ставленні до працівників незалежно від статі, статевої орієнтації, подружнього статусу, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, расового чи етнічного походження». У 1978 році щорічна асамблея делегатів ОТЛП – керівний орган профспілки – вирішила «викривати перед громадськістю огидні тенденції таких політичних партій як Національний Фронт». У лютому 2002 року п. Лі, котрий належав до Британської Національної Партії (далі – БНП), звернувся із заявою про вступ до ОТЛП. БНП є організацією радикального правого спрямування, яка раніше була відомою під назвою Національний Фронт. Партія законно функціонує у країні. Пана Лі було прийнято до ОТЛП. У квітні 2002 року п. Лі балотувався від БНП на місцевих виборах у Бекслі. Тоді ж тамтешній місцевий представник ОТЛП надіслав до секретаріату профспілки звіт, у якому вказувалось, зокрема, що п. Лі був активним членом БНП. У звіті також йшлося про те, як п. Лі, переодягнений у священика, роздавав листівки антиісламістського змісту, а у 1998 році – балотувався на місцевих виборах у Ньюхемі. До звіту докладалась стаття п. Лі, надрукована у журналі «Головний загін» (видавцем журналу є БНП), і факс від Комітету з питань расової рівності у Бекслі, в якому відзначалося, що п. Лі серйозно надокучав представникам Антинацистської Ліги. Того самого місяця 2002 року Виконавчий комітет ОТЛП ухвалив рішення про виключення п. Лі з профспілки. У рішенні відзначалося, що членство п. Лі у БНП є несумісним із членством в ОТЛП, а також вказувалося, що діяльність п. Лі, цілком імовірно, псує репутацію профспілкового об’єднання. Пан Лі звернувся до трибуналу з трудових спорів, оскаржуючи своє виключення з ОТЛП. Його позов було задоволено на підставі Закону Чеської Республіки «Про професійні спілки та трудові відносини», у ст. 174 якого встановлено заборону відмовляти особі в членстві у професійній спілці чи виключати її зі спілки через те, що ця особа є членом політичної партії. Заявник оскаржив це рішення в апеляційній інстанції. У березні 2004 року апеляційний суд скасував рішення і повернув справу на розгляд іншому трибуналу. У своєму рішенні апеляційний суд сформулював також правову позицію, відповідно до якої професійне об’єднання може позбавити особу членства, але тільки на підставі її поведінки, а не через належність до політичної партії. Другий трибунал знову підтримав скаргу п. Лі, постановивши, що позивача “було виключено з ОТЛП передусім через його належність до БНП”. ОТЛП, на виконання зазначеного рішення трибуналу, – всупереч своїм внутрішнім правилам – поновило членство п. Лі у цій профспілці. Якби об’єднання цього не зробило, то повинно було би сплатити штраф у розмірі не менше 8600 євро (верхня межа штрафу законом не лімітована). І попри те, що ОТЛП виконало рішення трибуналу і поновило п. Лі у спілці, останній має право звернутися з компенсаційним позовом та отримати відшкодування, що може сягати 94 200 євро (максимальна сума компенсації відповідно до закону). Зміст рішення Суду Спираючись на ст. 11 Конвенції, об’єднання-заявник скаржилось на те, що державні органи завадили йому виключити зі своїх лав п.Лі через належність його до БНП – партії, котра відстоювала принципи, протилежні до тих, якими керувалось ОТЛП. Суд відзначив, що оскільки працівники є вільними у вирішенні питання про те, вступати їм чи не вступати до професійного об’єднання, оскільки й професійні об’єднання мають бути вільними у виборі своїх членів. Положення ст. 11 Конвенції не може тлумачитися як таке, що покладає на об’єднання чи на асоціації обов’язок приймати будь-кого, хто бажає до них приєднатися. Суд зауважив, що об’єднання формуються з людей, котрі, дотримуючись певних цінностей та ідеалів, сповнені наміру досягати спільних цілей. І якби організації були позбавлені можливості здійснювати контроль над членством у них, це суперечило би самій суті свободи об’єднуватися з іншими. Важливе питання, що постало в цій справі, полягало в тому, аби встановити, якої мірою держава могла втрутитись у діяльність професійного об’єднання з метою захистити його члена від самого об’єднання. Суд передусім зауважив, що мало місце втручання у свободу об’єднання заявника і що це втручання ґрунтувалось на законі та було спрямоване на захист прав особи, а саме: прав реалізувати свої політичні права та свободи поза неналежним втручанням. Далі Суд зосередився на вирішенні питання про те, чи було у справі досягнуто справедливого балансу між правами профспілки та правами п. Лі. Суд не був переконаний у тому, що виключення п. Лі з ОТЛП посягнуло істотним чином на здійснення ним свободи вираження поглядів чи інших видів політичної діяльності. Також Суд вважав, що п. Лі не було заподіяно якоїсь конкретної шкоди, окрім втрати членства у ОТЛП. Оскільки британські компанії не вимагають від своїх працівників чи претендентів на роботу обов’язкової участі у профспілці, то, вочевидь, п. Лі не міг зазнати якихось втрат у питаннях заробітної плати чи інших умов праці. Суд взяв до уваги той факт, що профспілковий рух історично вважається фундаментальною гарантією для працівників від зловживань з боку працедавців. Тому Суд із розумінням приймає позицію, що кожний працівник повинен мати можливість вступити до професійного об’єднання. Втім, у колективних переговорах ОТЛП представляє всіх працівників незалежно від їх членства у профспілці. Тому, на думку Суду, п. Лі не зазнав ризику несправедливого чи незаконного поводження з боку працедавця внаслідок формального виключення з ОТЛП. Суд надав особливої ваги праву організації – заявника обирати своїх членів. У зв’язку з цим Суд відзначив, що історично склалося так, що професійні спілки в Сполученому Королівстві чи навіть у Європі загалом були зазвичай тісно пов’язані з політичними партіями. Йдеться про співпрацю передусім з партіями лівого спрямування (хоча нині ця тенденція стає менш помітною). Отож профспілки позиціонують себе не як прихильники політично нейтрального добробуту своїх членів, а, навпаки, як ідеологічні формування із чітко визначеними позиціями з соціальних та політичних питань. Під час розгляду справи у національних судах об’єднання-заявник обстоювало те, що політичні цінності та ідеали п. Лі критично зіштовхуються з цінностями та ідеалами самого об’єднання. Суд зауважив, що суди у своїх рішеннях жодним чином не відзначили про помилковість цього висновку. У справі не було жодних фактів, які вказували б на те, що об’єднання-заявник пов’язане певним суспільним зобов’язанням або завданням чи що воно отримує фінансову підтримку від держави. Адже лише у такому випадку могло постати питання про обов’язок ОТЛП надавати членство працівникам чи зберігати його за ними. Суд далі надав оцінку аргументу Уряду про те, що об’єднання-заявник не зазнало б жодних перешкод в ухваленні рішення про виключення п. Лі зі свого складу, якби обмежилося вказівкою на поведінку п. Лі як на підставу для виключення (і не згадувало про його членство в БНП). Суд відзначив, що трибунал у трудових справах встановив, що рішення про виключення п. Лі з ОТЛП ґрунтувалося, головним чином, на факті його належності до БНП. На думку Суду, навряд чи можна було очікувати від об’єднання-заявника, аби воно мотивувало своє рішення тільки поведінкою п. Лі, не згадуючи про його членство в БНП. Адже п. Лі здійснював відповідні вчинки саме як член БНП і спрямовував їх на досягнення цілей своєї партії. Отож, Суд дійшов висновку, що було порушено право ОТЛП на свободу об’єднання. Суд насамкінець відзначив, що головними підставами його рішення були, по-перше, відсутність дійсної шкоди для п. Лі та відсутність будь-яких зловживань чи нерозумного поводження з боку об’єднання-заявника щодо п. Лі. Тому Суд постановив, що мало місце порушення ст. 11 Конвенції.