19603/03;5384/03;43318/02

WyrokETPCz2005-12-20ECLI:CE:ECHR:2005:1220JUD001960303

Analiza orzeczenia

Sekcja wygenerowana przez AI na podstawie treści orzeczenia — nie stanowi cytatu.

Zagadnienie prawne

Czy długotrwałe niewykonanie przez państwo prawomocnych orzeczeń sądów krajowych na korzyść skarżących stanowi naruszenie prawa do rzetelnego procesu (art. 6 ust. 1 Konwencji) oraz prawa do poszanowania mienia (art. 1 Protokołu nr 1)?

Ratio decidendi

Trybunał orzekł, że długotrwałe niewykonanie prawomocnych orzeczeń sądów krajowych przez państwo stanowi naruszenie art. 6 ust. 1 Konwencji, ponieważ prawo do sądu obejmuje również prawo do wykonania wyroku. Trybunał podkreślił, że brak wystarczających środków finansowych nie może usprawiedliwiać niewykonania orzeczeń sądowych. Ponadto, Trybunał uznał, że kwoty zasądzone na rzecz skarżących stanowią "mienie" w rozumieniu art. 1 Protokołu nr 1, a ich długotrwałe pozbawienie możliwości korzystania z tych środków narusza prawo do pokojowego korzystania z mienia.

Stan faktyczny

Skarżący, p. Bezugly, p. Oleynik i p. Baybarza oraz p. Vigovskyy, wnieśli skargi przeciwko Ukrainie, zarzucając długotrwałe niewykonanie prawomocnych orzeczeń sądów krajowych wydanych na ich korzyść. Orzeczenia te dotyczyły wypłaty określonych kwot pieniężnych. Rząd ukraiński nie przedstawił należytego wyjaśnienia dla tej sytuacji, w tym nie usprawiedliwił się brakiem środków finansowych.

Rozstrzygnięcie

Trybunał stwierdził naruszenie art. 6 ust. 1 Konwencji. Trybunał stwierdził naruszenie art. 1 Protokołu nr 1 do Konwencji. Trybunał zasądził słuszne zadośćuczynienie na rzecz skarżących.

Pełny tekst orzeczenia

Справи „Безуглий проти України” (19603/03 Bezugly v. Ukraine), „Олейник і Байбарза проти України” (5384/03 Oleynik and Baybarza v. Ukraine), „Виговський проти України” (42318/02 Vigovskyy v. Ukraine” У рішеннях, ухвалених 20 грудня 2005 року у справах „Безуглий проти України”, „Олейник і Байбарза проти України”, „Виговський проти України” Суд постановив, що: було порушено ч. 1 ст. 6 Конвенції; було порушено ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Відповідно до ст. 41 Конвенції Суд призначив сплатити 1760 євро п. Безуглому і по 2440 євро п. Олейнику та п. Байбарзі на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також 2120 євро як компенсацію моральної шкоди п. Виговському. Обставини справ Усі заявники скаржилися на тривале невиконання державою судових рішень на їх користь. Вони стверджували про порушення ч. 1. ст. 6 Конвенції, а також про порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Зміст рішень Суду У зв’язку зі скаргами заявників на порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції Суд зазначив, що для держави не було допустимим покликатися на відсутність достатніх фінансів як на підставу невиконання рішень суду. Суд зауважив, що судові рішення у справах заявників не виконувалися протягом багатьох років. Уряд, зі свого боку, не спромігся належним чином пояснити цю ситуацію. Тому Суд постановив, що мало місце порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції. Стосовно скарг заявників на порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції Суд відзначив, що суми компенсації, які належали до виплати заявникам за відповідними судовими рішеннями, слід вважати майном у сенсі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Відтак позбавлення заявників протягом тривалого часу можливості скористатися коштами, на які вони мали право, було порушенням права заявників на мирне володіння своїм майном. Тому Суд постановив, що мало місце порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.