75786/01

WyrokETPCz2005-04-19ECLI:CE:ECHR:2005:0419JUD007578601

Analiza orzeczenia

Sekcja wygenerowana przez AI na podstawie treści orzeczenia — nie stanowi cytatu.

Zagadnienie prawne

Czy niewykonanie prawomocnego orzeczenia sądu krajowego zasądzającego zaległe wynagrodzenie, przez ponad trzy lata, stanowi naruszenie prawa do rzetelnego procesu (art. 6 ust. 1 Konwencji) oraz prawa do poszanowania mienia (art. 1 Protokołu nr 1)?

Ratio decidendi

Trybunał uznał, że niewykonanie prawomocnego orzeczenia sądowego przez organy państwowe lub przedsiębiorstwa państwowe stanowi naruszenie prawa do rzetelnego procesu (art. 6 ust. 1 Konwencji), ponieważ prawo do sądu byłoby iluzoryczne bez możliwości wykonania wyroku. Państwo ponosi odpowiedzialność za długi przedsiębiorstw państwowych, a trudności finansowe dłużnika nie mogą usprawiedliwiać tak długiego opóźnienia w wykonaniu orzeczenia, które pozbawiło skarżącego możliwości skorzystania z jego treści. Ponadto, niemożność uzyskania wykonania orzeczenia sądowego na korzyść skarżącego stanowiła ingerencję w jego prawo do pokojowego korzystania z mienia, gwarantowane przez art. 1 Protokołu nr 1, ponieważ zasądzone wynagrodzenie stanowiło jego mienie.

Stan faktyczny

Skarżący, Anatoliy Shcherbakov, obywatel Ukrainy, złożył pozew przeciwko swojemu byłemu pracodawcy, państwowej firmie budowlanej, o zaległe wynagrodzenie. W listopadzie 2000 roku sąd krajowy zasądził na jego rzecz 4858 hrywien. Pomimo wszczęcia postępowania egzekucyjnego, wyrok nie został wykonany przez ponad trzy lata, aż do listopada 2003 roku, z powodu braku środków u przedsiębiorstwa-dłużnika. Ostateczne wykonanie nastąpiło po tym, jak rząd dowiedział się o skardze skarżącego do ETPCz.

Rozstrzygnięcie

Trybunał stwierdził naruszenie art. 6 ust. 1 Konwencji. Trybunał stwierdził naruszenie art. 1 Protokołu nr 1 do Konwencji. Trybunał zasądził na rzecz skarżącego 1500 euro tytułem zadośćuczynienia za szkodę majątkową, niemajątkową oraz koszty i wydatki.

Pełny tekst orzeczenia

Справа “Щербаков проти України” (Shcherbakov v. Ukraine) У рішенні, ухваленому 19 квітня 2005 року у справі “Щербаков проти України”, Суд постановив, що: було порушено ч. 1 ст. 6 Конвенції; було порушено ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Відповідно до ст. 41 Конвенції Суд призначив сплатити заявнику загалом 1500 євро на відшкодування матеріальної шкоди, моральної шкоди та судових витрат. Обставини справи Заявник Анатолій Олександрович Щербаков є громадянином України, народився 1956 року і проживає у м. Лисичанську. У жовтні 2000 року заявник звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованої йому заробітної плати з Лисичанської шахтобудівельної компанії, в якій він працював. У листопаді 2000 року суд задовольнив цей позов і зобов’язав відповідача сплатити заявнику 4858 гривень. Невдовзі після ухвалення судом рішення було відкрито виконавче проводження. Втім, у зв’язку з відсутністю у підприємства-боржника коштів, це рішення не виконувалось аж до листопада 2003 року. У листопаді 2003 року підприємство-боржник нарешті перерахувало на рахунок заявника заборговану йому суму у повному обсязі. Зміст рішення Суду Заявник стверджував, що невиконання рішення суду на його користь впродовж більше трьох років було порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції. Він також скаржився на порушення його права мирно володіти своїм майном, яке було вчинено всупереч вимогам ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Суд передусім відзначив, що держава повинна відповідати за борги державних підприємств. Затримка у виконанні судового рішення може бути виправдана лише у виняткових обставинах, однак вона не може бути такою, аби порушити саму сутність права, котре забезпечується ч. 1 ст. 6 Конвенції. Суд відзначив стосовно даної справи, що держава не повинна була позбавляти заявника права скористатися наслідками рішення на його користь, покликаючись на фінансові труднощі підприємства-боржника. Суд вказав, що рішення залишалось невиконаним упродовж тривалого строку, а саме: протягом понад три роки. Остаточне виконання відбулося, власне, після того, як Уряд офіційно дізнався про те, що п. Щербаков звернувся до Суду. Зрештою Суд вказав, що невиконання рішення впродовж понад три роки означало передусім те, що держава істотним чином позбавила ч. 1 ст. 6 Конвенції її корисного значення. Суд зауважив, що Уряд таки не спромігся навести належні пояснення такого зволікання. Відтак Суд постановив, що мало місце порушення ч.1 ст. 6 Конвенції. Стосовно скарги заявника на порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції Суд вкотре нагадав, що неможливість особи отримати виконання судового рішення на свою користь становить втручання в її право на мирне володіння майном, яке закріплене у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Відтак Суд постановив, що невиконання протягом тривалого строку, а саме трьох років і восьми місяців, судового рішення у справі заявника було порушенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Реферативний переклад з англійської мови та опрацювання рішення здійснено у Львівській лабораторії прав людини і громадянина НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування АПрН України М.Ю. Пришляк та П.М. Рабіновичем.