75788/01

WyrokETPCz2005-04-19ECLI:CE:ECHR:2005:0419JUD007578801

Analiza orzeczenia

Sekcja wygenerowana przez AI na podstawie treści orzeczenia — nie stanowi cytatu.

Zagadnienie prawne

Czy niewykonanie decyzji o wypłacie zaległego wynagrodzenia przez okres dwóch lat i dziesięciu miesięcy, z powodu trudności finansowych państwowego przedsiębiorstwa, stanowiło naruszenie prawa do rzetelnego procesu z art. 6 ust. 1 Konwencji?

Ratio decidendi

Trybunał uznał, że decyzja komisji ds. sporów pracowniczych jest równoważna z orzeczeniem sądu i powinna być wykonana w zwykłym trybie. Stwierdził, że opóźnienie w wykonaniu decyzji może być uzasadnione jedynie w wyjątkowych okolicznościach, które nie mogą naruszać istoty prawa gwarantowanego przez art. 6 ust. 1 Konwencji. Trybunał podkreślił, że państwo nie może pozbawiać skarżącego prawa do skorzystania z korzystnego dla niego orzeczenia, powołując się na trudności finansowe dłużnika. Długotrwałe niewykonanie decyzji (dwa lata i dziesięć miesięcy) pozbawiło art. 6 ust. 1 jego użytecznego znaczenia, a rząd nie przedstawił należytych wyjaśnień dla takiego zwlekania.

Stan faktyczny

Skarżący, Serhiy Oleksandrovych Piryanik, obywatel Ukrainy, uzyskał w styczniu 2001 roku decyzję komisji ds. sporów pracowniczych (KTS), zobowiązującą państwową kopalnię do wypłaty mu 4037 UAH zaległego wynagrodzenia. W lutym 2001 roku wszczęto postępowanie egzekucyjne, jednak w marcu 2001 roku skarżący został poinformowany, że decyzja nie może być wykonana z powodu braku środków u przedsiębiorstwa. Decyzja została wykonana w całości dopiero w listopadzie 2003 roku, po upływie dwóch lat i dziesięciu miesięcy.

Rozstrzygnięcie

Stwierdza naruszenie art. 6 ust. 1 Konwencji. Zasądza na rzecz skarżącego 1400 euro tytułem zadośćuczynienia za szkodę niemajątkową i kosztów sądowych.

Pełny tekst orzeczenia

Справа “Піряник проти України” (Piryanik v. Ukraine) У рішенні, ухваленому 19 квітня 2005 року у справі “Піряник проти України”, Суд постановив, що мало місце порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції. Відповідно до ст. 41 Конвенції Суд призначив сплатити заявнику 1400 євро загалом на відшкодування моральної шкоди та судових витрат. Обставини справи Заявник Сергій Олександрович Піряник є громадянином України, народився 1970 року і проживає у м. Приволі Луганської області. У січні 2001 року комісія з трудових спорів (далі – КТС) зобов’язала підприємство, на якому працював заявник (державну шахту ім. Капустіна), сплатити йому 4037 грн. заборгованої заробітної плати. У лютому 2001 року було відкрито виконавче провадження. У березні 2001 року заявника було повідомлено, що рішення у його справі не може бути виконано через відсутність у підприємства-боржника необхідних коштів. Лише у листопаді 2003 року рішення у справі заявника таки було виконано у повному обсязі. Зміст рішення Суду Заявник стверджував, що невиконання протягом двох років і десяти місяців рішення про повернення йому заборгованої заробітної плати було порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції. Суд зауважив, що рішення КТС прирівнюється за юридичними наслідками до рішення суду. Відтак воно повинно бути виконане у звичайному порядку. Суд зазначив, що затримка у виконанні рішення може бути виправдана лише у виняткових обставинах, втім вона не може бути такою, аби порушити саму сутність права, котре забезпечується ч. 1 ст. 6 Конвенції. Суд відзначив стосовно даної справи, що держава не повинна була позбавляти заявника права скористатися наслідками рішення на його користь, покликаючись на фінансові труднощі підприємства-боржника. Суд вказав, що рішення залишалось невиконаним упродовж тривалого строку, а саме протягом двох років і десяти місяців. Остаточне виконання відбулося, власне, лише після того, як Уряд офіційно дізнався про те, що п. Піряник звернувся до Суду. Зрештою Суд вказав, що невиконання рішення упродовж двох років і десяти місяців означало передусім те, що держава істотним чином позбавила ч. 1 ст. 6 Конвенції її корисного значення. Суд зауважив, що Уряд таки не спромігся навести належні пояснення такого зволікання. Відтак Суд постановив, що мало місце порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції. Реферативний переклад з англійської мови та опрацювання рішення здійснено у Львівській лабораторії прав людини і громадянина НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування АПрН України М.Ю. Пришляк та П.М. Рабіновичем.