9139/24;12962/24

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ   П’ЯТА СЕКЦІЯ СПРАВА «СКРИПНИК ТА АНДРЕЄВ ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF SKRYPNYK AND ANDREYEV v. UKRAINE) (Заяви № 9139/24 та № 12962/24 – див. перелік у додатку)             РІШЕННЯ   СТРАСБУРГ 08 січня 2026 року   Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням. У справі «Скрипник та Андреєв проти України» Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:  Андреас Зюнд (Andreas Zünd), Голова,  Діана Сирку (Diana Sârcu),  Микола Гнатовський (Mykola Gnatovskyy), судді, та Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції, після обговорення за зачиненими дверима 04 грудня 2025 року постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день: ПРОЦЕДУРА 1.  Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція). 2.  Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд). ФАКТИ 3.  Перелік заявників і відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку. 4. Заявники скаржилися на неналежні умови тримання їх під вартою та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. Деякі заявники також висунули інші скарги за положеннями Конвенції. ПРАВО ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ 5. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.   СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТЕЙ 3 ТА 13 КОНВЕНЦІЇ 6. Заявники скаржилися, головним чином, на неналежні умови тримання їх під вартою і на відсутність у них ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим. Вони посилалися на статті 3 та 13 Конвенції. 7.  У більшості справ Уряд стверджував, що заявники не вичерпали національні засоби юридичного захисту, оскільки вони не зверталися до цивільних судів із позовом про відшкодування шкоди, яку, як стверджується, було завдано внаслідок неналежних умов тримання під вартою. Однак Суд встановлював, що компенсаційний засіб юридичного захисту є ефективним лише після того, як незадовільні умови тримання під вартою було припинено (див. рішення у справі «Сукачов проти України» (Sukachov v. Ukraine), заява № 14057/17, пункт 113, від 30 січня 2020 року). У цій справі Уряд не вказав, що заявників було переведено, звільнено або що умови тримання їх під вартою покращилися, до того як вони подали свої заяви до Суду. Отже, це заперечення має бути відхилено. 8.  Суд також зазначає, що заявники трималися під вартою у неналежних умовах. Деталі щодо тримання заявників під вартою наведені у таблиці в додатку. Суд посилається на встановлені у його практиці принципи щодо неналежних умов тримання під вартою (див., наприклад, рішення у справі «Муршич проти Хорватії» [ВП] (Muršić v. Croatia) [GC], заява № 7334/13, пункти 96 – 101, ЄСПЛ 2016). Суд нагадує, зокрема, що під час встановлення того, чи є умови тримання такими, «що принижують гідність» у розумінні статті 3 Конвенції, серйозний брак простору у в’язничних камерах вважається дуже впливовим чинником та може становити порушення як сам собою, так і в сукупності з іншими недоліками (див. згадане рішення у справі «Муршич проти Хорватії» (Muršić v. Croatia), пункти 122 – 141 та рішення у справі «Ананьєв та інші проти Росії» (Ananyev and Others v. Russia), заяви № 42525/07 та № 60800/08, пункти 149 – 159, від 10 січня 2012 року). 9. У керівній справі «Мельник проти України» (Melnik v. Ukraine), заява № 72286/01, від 28 березня 2006 року) та згаданій керівній справі «Сукачов проти України» (Sukachov v. Ukraine)) Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі. 10. Суд також посилається на свій стандарт доведення та методи оцінки доказів у справах щодо умов тримання під вартою (див. згадане рішення у справі «Муршич проти Хорватії» (Muršić v. Croatia), пункти 127 та 128). Зокрема, у відповідь на prima facie справу про жорстоке поводження, на яке скаржилися заявники, від Уряду очікується надання первинних доказів, в яких наводилися б плани розміщення камер та фактична кількість ув’язнених протягом конкретних періодів тримання заявників під вартою (див. згадане рішення у справі «Ананьєв та інші проти Росії» (Ananyev and Others v. Russia), пункт 123, та, наприклад, рішення у справі «Спариш і Куцманд проти України» [Комітет] (Sparysh and Kutsmand v. Ukraine) [Committee], заяви № 49709/18 та № 49870/18, від 12 вересня 2024 року). Інші документи та фотографії, пов’язані з контролем якості повітря, харчового раціону, води, боротьбою зі шкідниками, вимірюванням температури та освітленості, лазнями, приватністю під час користування туалетом, й послугами пральні тощо, повинні стосуватися камер та періодів тримання заявників під вартою. 11.  Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі умови тримання заявників під вартою протягом зазначених у таблиці в додатку періодів були неналежними. 12.  Суд також зазначає, що заявники не мали у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цими скаргами. 13. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення статей 3 і 13 Конвенції. ІІІ. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ 14.  Деякі заявники подали інші скарги, які також порушували питання за Конвенцією з огляду на відповідну усталену практику Суду (див. таблицю у додатку). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що вони також свідчать про порушення Конвенції у контексті його висновків в рішеннях у справах, наведених у таблиці в додатку. V. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ 15.  З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі «Cукачов проти України» (Sukachov v. Ukraine), пункти 165 та 167) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в додатку. ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО      Вирішує об’єднати заяви;      Оголошує заяви прийнятними;      Постановляє, що ці заяви свідчать про порушення статей 3 і 13 Конвенції у зв’язку з неналежними умовами тримання під вартою та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту;      Постановляє, що було порушено Конвенцію у зв’язку з іншими скаргами, висунутими за усталеною практикою Суду (див. таблицю у додатку);      Постановляє, що:  упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені в таблиці у додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;   із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти. Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 08 січня 2026 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду.   Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina) В.о. заступника Секретаря Андреас Зюнд (Andreas Zünd) Голова ДОДАТОК Перелік заяв зі скаргами за статтями 3 і 13 Конвенції (неналежні умови тримання під вартою та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту) № № заяви Дата подання П.І.Б. заявника Рік народження П.І.Б. представника та місцезнаходження Установа Дата початку та закінчення строку Тривалість Площа (кв. м.) на кожного ув’язненого Конкретні скарги Інші скарги за усталеною практикою Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди (в євро)[1]     9139/24 05.03.2024 Владислав Вікторович СКРИПНИК Кульбач Сергій Олександрович м. Лімож Харківський слідчий ізолятор   з 12.04.2018 - триває Більше 7 років, 7 місяців та 9 днів 2.5 - 3,85 м² переповненість, пасивне паління, низька якість продуктів харчування, низька якість питної води, відсутність або недостатня кількість продуктів харчування, цвіль або бруд у камері, відсутність або обмежений доступ до душу, відсутність свіжого повітря, відсутність або погана якість постільної білизни, відсутність туалетних засобів, відсутність або недостатня кількість прогулянок на свіжому повітрі, відсутність або неналежна якість гігієнічних засобів п. 1 ст. 6 Конвенції - надмірна тривалість кримінального провадження – з 10.04.2018 – триває; 1 інстанція (див. рішення у справах «Нечай проти України» (Nechay v. Ukraine), заява № 15360/10, пункти 67 – 79, від 01 липня 2021 року),   ст. 13 Конвенції – відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з надмірною тривалістю кримінального провадження (див. рішення у справі «Нечай проти України» (Nechay v. Ukraine), заява № 15360/10, пункти 67 – 79, від 01 липня 2021 року) 7 500     12962/24 02.05.2024 Павло Вікторович АНДРЕЄВ Кушнір Валерій Володимирович м. Дніпро Харківський слідчий ізолятор   з 24.05.2021 - триває Більше 4 років, 5 місяців та 28 днів 2,7 м² - 3.7 м² переповненість, відсутність або обмежений доступ до душу, цвіль або бруд у камері, відсутність або недостатня кількість прогулянок на свіжому повітрі, відсутність туалетних засобів, відсутність або погана якість постільної білизни, пасивне паління, відсутність свіжого повітря, низька якість продуктів харчування     п. 3 ст. 5 Конвенції - надмірна тривалість тримання під вартою – з 21.05.2021 – триває, спільні для декількох осіб рішення про тримання під вартою; наведення та повторення судами під час розгляду справи підстав, які з часом стали неналежними (див. рішення у справах «Харченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02, пункти 77 – 81, від 10 лютого 2011 року та «Ігнатов проти України» (Ignatov v. Ukraine), заява № 40583/15, пункти 38 – 42, від 15 грудня 2016 року)   п. 1 ст. 6 Конвенції - надмірна тривалість кримінального провадження – з 20.05.2021 – триває; 1 інстанція (див. рішення у справах «Нечай проти України» (Nechay v. Ukraine), заява № 15360/10, пункти 67 – 79, від 01 липня 2021 року),   ст. 13 Конвенції – відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з надмірною тривалістю кримінального провадження (див. рішення у справі «Нечай проти України» (Nechay v. Ukraine), заява № 15360/10, пункти 67 – 79, від 01 липня 2021 року) 9 800   [1] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.